Князь олег картинки для презентации

Вещий олег биография, информация, личная жизнь, фото, видео.

князь олег картинки для презентации

Князь новгородский с 879 года и великий князь киевский с 882 года. В летописях излагаются две версии биографии олега: традиционная в « повести.

князь олег картинки для презентации

Князь олег русская историческая библиотека.

князь олег картинки для презентации

Первый князь киевский из рода рюрика. Летопись говорит, что рюрик, умирая, передал власть родственнику своему олегу, так как сын рюрика, игорь,

князь олег картинки для презентации

Песнь о вещем олеге читать сказку c картинками | сказки.

князь олег картинки для презентации

Читаем сказки пушкина √ песнь о вещем олеге картинки и иллюстрации. Как ныне сбирается вещий олег. Князь по полю едет на верном коне.

князь олег картинки для презентации

Олег князь (вещий олег) сто великих полководцев россии.

князь олег картинки для презентации

Князь олег, прозванный также олегом вещим, – это легендарный правитель руси конца ix – начала х вв. Безусловно, что прототипом летописного.

князь олег картинки для презентации

Прп. Олег брянский | официальный сайт храма во имя.

князь олег картинки для презентации

2 окт 2014. Житие преподобного благоверного князя олега брянского. Исповеднический подвиг в языческой орде князя-мученика михаила.

князь олег картинки для презентации

Князь Олег Картинки Для Презентации

Олег зустріч олега з волхвом.

князь олег картинки для презентации

Князь київський правління 882— 912 попередник аскольд наступник ігор старий інші титули князь новгородський біографічні дані релігія язичництво народження 9 століття смерть 914/ 944 київ, київська русь поховання київ династія рюриковичі медіафайли у вікісховищі? Оле́г ( давньорус. Ѡлегъ;? — 912/ 943) — напівлегендарний київський князь ( 882— 912) варязького походження, родич або соратник рюрика. Регент при княжичу ігору. Згідно з «повістю минулих літ» завоював київ, убивши місцевих правителів, варягів аскольда і діра; після чого промовив слова «хай буде се мати городам руським». Здійснив похід на константинополь ( 911). За переказом отруєний змієм, який виліз із черепа його мертвого коня. У іноземних джерелах невідомий [1]. золотой широкий браслет женский фото

князь олег картинки для презентации

Також — віщий олег; прізвисько «віщий» отримав за те, що був «поганин» і «невіглас» [2]. Зміст. 1 літописні свідчення 2 походження імені 2. 1 норманська версія 2. 2 слов'янська версія 2. 3 данська версія 2. 4 арабська версія 2. 5 балтська версія 3 діяльність 4 морські походи 5 взаємини із візантією 6 смерть 6. 1 інші дані 7 вшанування пам'яті 8 див. Також 9 примітки 10 джерела 11 посилання. Літописні свідчення [ ред.

| ред. Код ]. Повість минулих літ про початок князювання олега залишила такий текст: « в лъто 6387. Умършю же рюрикови, предасть княжение свое олгови, отъ рода ему суща, въдавъ ему на руцъ сына своего игоря; бяще бо молодъ велми. » літописи називають олега родичем рюрика, інші «князем урманським» (проте «урмани» в руських літописах — це норвежці). Деякі дослідники вважали його узурпатором, однак, повість минулих літ заперечує, буквально, словами олега називає узурпатором варяга [ джерело? ] аскольда: «ты ни княз, ни роду княжа, но азъ есмь роду княжа», и вынесоша игоря, «а сь сынъ рюриковъ». И убиша асколда. Повість пов'язує діяльність олега з початком становлення єдиної держави північно-східних слов'ян (періоду x xiii століть) промовою про київ (на початку князювання олега в києві): «се буди мати городомъ рускымъ» — так не говорять узурпатори про захоплені міста, як і в тексті договору олега з греками, після походу на візантію: «и заповъда олегъ: …дати углады (відкупні від візантії) на рускіе городы: първое на кіевъ, таже и на черниговъ, и на переяславъль, и на полътескъ, и на ростовъ, и на любечь, и на прочая городы».

Літопис також оповідає про подальше зміцнення держави зусиллями олега, і одночасно, про посилення її впливу на відносини з сусідами.

князь олег картинки для презентации

Михайло грушевський навіть допускав, що олег надежда бабкина фото 2016 потолстела міг правити у києві до часів аскольда, тобто до 860. За версією генрика ловмянського олег був смоленським князем, а його зв'язок з рюриком — пізніша комбінація. Є версія і тмутараканського походження олега. А також припущення, що родичем рюрика міг бути представник місцевої шляхти. Походження імені [ ред. | ред. Код ]. Норманська версія [ ред. | ред. Код ]. Олег — слов'янська форма скандинавського імені гельґі ( норв. Hailaga, helgi).

князь олег картинки для презентации

Висувається думка, що олег був одним із ватажків варягів-вікінгів, який вступив у союз з рюриком, скріпивши його шлюбом рюрика зі своєю сестрою. Слов'янська версія [ ред. | ред. Код ]. Відомі слов'янські слова «льгк», «ольгчити», «ольгчатися», «льгота», «вольгота», «вольготний». У слов'янських мовах зафіксовані імена oleg (oley) (чеськ. В 1088 році), olek (welek), топоніми ologast, wolegast, wolgast та ін [3]. У руських билинах згадується ім'я вольга чи волх. Не відомо про жодний випадок, коли хтось із численних руських олегів звався б у будь-якому джерелі «гельґі», чи, навпаки, якийсь відомий у джерелах гельґі був відомий у руських літописах як «олег». Жодне іноземне джерело нічого не знає про віщого олега.

князь олег картинки для презентации

Данська версія [ ред. | ред. Код ]. Олег/гельґі був онуком данського правителя гельґи, який наприкінці іх ст. Емігрував на полаб'я. Одружившись з донькою східнослов'янського правителя будимира, олег отримав у володіння землі сучасного українського прикарпаття зі столицею у пліснеську (тепер с. Підгірці на бродівщині). Тут у нього народилась донька ольга/гельґа, майбутня правителька русі і свята. Загинув олег у прикаспійському м.

Берді 943 р. У давньому європейському епосі широко відомий як ож'є данець та гольґер данске [4].

князь олег картинки для презентации

Арабська версія [ ред. | ред. Код ]. У аль-масуді є дір і ольванг, вони сучасники і обидва правлять країнами слов'ян: «далі за ним (діром), слідує цар ал-олванг, у якого багато володінь, великі будови, велике військо і рясне військове спорядження. Він воює з румом, франками, лангобардами фото самые страшные места на планете та іншими народами. … за цим царем знаходиться з країн слов'ян цар турків» [5]. Під турками (пор. З даними костянтина багрянородного) слід розуміти угорців, локалізуючи царство ольванга на південному заході від києва, найімовірніше на прикарпатті. Балтська версія [ ред.

князь олег картинки для презентации

| ред. Код ]. У литві є річка ольга / alga і деякі імена: ольгерд / algirdas; ольгімунт / ольгімунд / ольгімонт, які, в основі мають ту ж оригінальну форму цього імені — ольгъ, що першим згадується у повісті минулих літ: в лъто 6387. Умършю же рюрикови, предастъ княжение свое ольгови, отъ рода ему суща… в лъто 6390 поиде ольгъ, поемъ вои свои многы. Основою цих балтських імен є відомий власно литовсько-латиський корінь: «alga / algas» — винагорода / дар, не пов'язаний, втім, з германським коренем heilagr (святий). Діяльність [ ред. | ред. Код ]. Вся політика олега була орієнтована на захист економічних інтересів. Скорочення східної торгівлі і початок занепаду волго-балтійського шляху загрожували обірвати процвітання новгорода, перетворити його на другорядний лісовий край. Торгівля стала основним джерелом збагачення князя.

князь олег картинки для презентации

Лише повноцінний обмін північних товарів і реекспорт східних товарів могли забезпечити процвітання самої ладоги і виживання жителів краю, оскільки місцеві продовольчі ресурси були невеликими, а для закупки їх, найперше хліба, потрібні були кошти. І тоді олег взявся оволодіти ключовими позиціями вздовж шляху «з варягів у греки», що в ix ст. Відтіснив давній волго-балтійський шлях. Але головні пункти цього шляху контролював київ. Дуже правдоподібною виглядає здогадка г. Маргера про союз олега з уграми (мадярами), який забезпечив успіх його політики. 882 олег здобув київ, попередньо зайнявши смоленськ ( гньоздово) та любеч. При взятті києва він убив київського князя аскольда. 883 олег змусив платити данину древлян, у 884—885 — сіверян, 885 вів війну з тиверцями. Можливо, що у цих війнах йому допомагали угорці. Вірогідно, що олегу вдалось спрямувати союзні йому угорські орди на землі волинських і хорватських князівств.

Київська русь на початку свого існування.

князь олег картинки для презентации

Об'єднавши землі вздовж шляху « з варягів у греки», олег зіткнувся з хозарським каганатом, який контролював шлях зі сходу через нижню волгу та каспій («срібний шлях»). Морські походи [ ред. | ред. Код ]. Ім'я олега не назване жодним східним істориком при описі подій того часу. Як і за часів аскольда, у той час погляди русі спрямовані були на південний схід. Морський похід руських військ історія зафіксувала в 905—910. Східний історик табаристану ібн-ель-хасан описує похід флотилії русі в каспійське море на абесгун. Спочатку похід складався досить успішно. 909 флотилія із 16 лодій (близько 800 дружинників) прорвались через хозарські землі в каспійське море, підплила до острова абесгуна в табаристані і спалили торговельний флот, що стояв там. Русь встигла захопити кілька міст на каспійському узбережжі, але об'єднані війська намісника табаристану абуль-абаса та начальника міста сарі розбили руську дружину, а частину воїнів поневолили. Наступного року відбувся похід на каспій.

910 руси захопили сарі. Але, за істориком ібн-ель-хасаном, під гілянами вони знову зазнали невдачі і надалі напрям своєї військово-політичної діяльності перенісли на південь, у бік могутньої візантійської імперії. Можливо, в такий спосіб йшлося про зближення з візантією і ослаблював позиції халіфату. Десь після 912/13 за даними аль масуді руський флот на 500 човнах (по 100 людей у кожному) через керченську протоку ввійшов в азовське море. Це був величезний ледунґ в 15-20 тис. Дружинників. Підпливши до гирла дону, русь послала послів до кагана, прохаючи його пропустити їх у каспій, обіцяючи за це каганові половину здобичі. Хозари дозволили русі пройти через дон, звідки волоком лодії були перетягнені у волгу і військо спустилося по ній у каспійське море. Каган саме воював з печенігами, крім того русини обіцяли йому половину здобичі. Русь спустошила й розграбувала ширванд, азербайджан, гілянд, табаристан.

Було придушено опір тамтешніх жителів ширвана, що були озброєні і посаджені на купецькі судна правителем ширвану гайтамом. («тисячі мусульман було вбито і затоплено»). Результатом походу був розгром мусульманської торгівлі на каспії, хоча масштаби його дозволяють припускати, що мова йшла про завоювання одного з портів і перетворення його в руську факторію. Повертаючись із походу, ввійшовши в гирло волги, русь надіслала каганові, за договором, половину здобичі. Але мусульманська гвардія кагана збунтувалась і почала вимагати помсти над руссю за смерть одновірців. Не маючи змоги протистояти вимогам гвардії каган скорився, але попередив русинів. 15 тисяч мусульманської кінноти відправились на човнах по волзі шукати русинів. Побачивши одне одного обидві армії вийшли з човнів і між ними зав'язалась люта битва, що тривала три дні і закінчилась катастрофічною поразкою русі. В битві на волзі загинуло 30 тисяч русинів. Решта 5 тисяч на кораблях втекли по волзі, де були перебиті буртасами і волзькими болгарами.

Можливо тоді й загинув олег. Отже всі спроби олега закріпитись на каспії, якщо такі були, результатів не дали.

Взаємини із візантією [ ред. | ред. Код ]. Вершиною його політики вважають похід на константинополь і угоду з візантією 911 року, проте не згадану у жодному візантійському чи іншому історичному джерелі, окрім древньоруських (повість врем'яних літ, новгородський літопис). 907 року руська дружина на 2000 лодіях, за даними нестора-літописця, на чолі з князем олегом вирушила в похід на константинополь. Русини оточили місто і перетягнули волоком човни суходолом в затоку, оминувши натягнутий ланцюг. Побачивши неможливість чинити опір русинам, місто здалося, і князь олег у знак своєї перемоги прибив свій щит на ворота міста. Руські дружинники були обдаровані великими дарами. Однак угоду про пільги для руських купців з візантійцями вдалося підписати лише 911 року, коли пригрозили другим походом проти царгороду (константинополя). Реальну картину про встановлення взаємовідносин олега з візантією засвідчує додаткова умова від 2 вересня 911 року.

Вона цінна тим, що вперше встановлює правові відносини русинів з греками, визначає правила взаємовідносин в грецьких і руських містах, покарання за їхні порушення, викуп невільників, взаємодопомогу у війні тощо. У першому договорі олега говориться про утримання двору русинів у царгороді та забезпечення їхніх кораблів при поверненні на русь. У другому договорі олега цікавими є пункти про кораблі, які зазнали лиха в морі. «коли велика буря викине лодію на чужу землю, а знайдеться там хто від русі, то має рятувати лодію з вантажем і відіслати її до грецької землі та провести її через усяке небезпечне місце аж дійде в місце безпечне. Коли така лодія від бурі або через мілину не може дістатися до свого місця, ми, русь, допоможемо гребцям цієї лодії й допровадимо їх здорових із купівлею — якщо це трапиться близько грецької землі. Як така пригода трапиться лодії руській — проведемо її в руську землю». Коли ж було неможливим доставити корабель до порту його призначення то греки і русини взаємно зобов'язувалися вантаж продати, а гроші відіслати власнику корабля. Таким чином укладені олегом договори з візантією започаткували руське (давньоукраїнське) морське право. У листуванні кордовського міністра хасдая ібн шапрута з хозарським каганом йосипом є розповідь про спробу візантійського імператора романа i лакапіна ( 920 944) підбурити проти хозар «царя русії» хальгу. Але останній ніби-то розпочав війну з візантією, зазнав поразки і пішов морем у персію чи тракію. Це могла бути реакція на похід олега в 911 році: успіхи противника виставлялися його поразкою.

Насправді хозари вважали олега союзником візантії, що логічно випливало з угоди 911 чи давнішої угоди аскольда 874 року, порушувати яку олегу не було потреби. У той період русь виступала союзником візантії. 912 року візантійська імперія почала війну з болгарським каганом симеоном. У 915 році на кордонах русі з'явилися печеніги, і з ними було укладено мир, спрямований проти симеона. У хроніці арабського хроніста масуді є розповідь про морський похід київського флоту з 500 лодій з 50-ма тисячами воїнів через дон і волгу на каспійське море в 913 році. Під час цього походу русини розбили військо саманіїдів і протягом кількох місяців опанували всім каспійським узбережжям. Як стверджує масуді, лише на зворотній дорозі на обтяжене здобиччю військо русинів напали хозари і «побили його велику кількость». Смерть [ ред. | ред. Код ].

Повість минулих літ відносить смерть олега до 912 року, вказуючи на його могилу на щекавиці.

Там же наведено і відому версію про смерть князя від укусу змії. За новгородським першим літописом олег помер 922 року від укусу змії, але в околицях ладоги, де і був похований. Олег біля кісток коня. Ілюстрація до «піснь про віщого олега» о. С. Пушкіна. У норвезькому епосі є сага про орвара-одда, якому чаклунка пророкувала смерть від коня. Фінал саги однаковий з фіналом легенди-саги про смерть олега. Взагалі смерть від власного коня, з черепа якого виповзає гадюка, і понуре віщунство співзвучні з мотивом відплати, з мотивом (однаково страшним як для вікінгів так і для слов'ян, що поклонялися перуну одіну) смерті від власного меча. Питання про смерть олега залишається дискусійним. Інші дані [ ред. | ред.

Код ]. Кембрижійський документ, також відомий під назвою «лист хозарського єврея», згідно з яким війні русі на візантію передувало зіткнення у чорному морі якогось гельґу (h-l-g-w), руського правителя, з хозарами у чорному морі, де цей правитель гельґу програв, і мусив з соромом тікати до персії. Згідно з іншими свідченнями, гельґу захопив у 943 місто бердаа, де все його військо як і його самого було вбито, що ставить під сумнів традиційну хронологію олегововго правління. Щоправда, і ігор, яким його зображують літописи, стає активним руським державним діячем лише з 940-их, а його спадкоємець святослав народився близько 938 року, тобто у 60-63-річного батька, що не виглядає правдоподібно, тому, можливо, ігор мав би бути внуком, або й правнуком рюрика, що теж цілком можливо. А от якщо олег і справді був опікуном ігоря, то й початок його правління припадав би на 909 910 роки. Щоправда, таку версію вважає збитковою войтович, який відкидає будь-які інтерпретації гельґу з віщим олегом, і дотримується думки, що останній є чернігівським князем. Вшанування пам'яті [ ред. | ред. Код ]. Цей розділ потребує доповнення. (червень 2013) у місті володимир-волинський є вулиця князя олега. Див.

Також [ ред. | ред. Код ]. Угоди русі з візантією примітки [ ред. | ред. Код ]. ↑ брайчевський м. Суспільно-політичні рухи у в київській русі. Вибране. — к. : вид. О.

Теліги, 2009. — т. 1. — с. 111.

— isbn 978-966-7601-68-3. ↑ повђсть временныхъ лђтъ — …прозваша ѡльга вѣщии. Бѧху бо людиє погани и невѣголос̑. ↑ гедеонов с. А. Варяги и русь. М. , 2005, с. 182—185 ↑ мицько і.

Пліснеськ — бáтьківшина княгині ольги // конференція «ольжині читання». Пліснеськ. 10 жовтня 2005 року. Львів, 2006, с. 61-81; його ж. Родовід княгині ольги за європейським епосом // другі «ольжині читання» пліснеськ-львів. 14-15 червня 2007 року. Львів, 2007, с. 18-19, 24-25; його ж. До історії поширення у європі переказів про княгиню ольгу // п'яті «ольжині читання». Пліснеськ. 7 травня 2010 року.

Львів-броди, 2011,с. 7; його ж. Датское происхождение князя олега // [1] ↑ цит. За: новосельцев а. М. Образование древнерусского государства и первые его правители // древнейшие государства восточной европы. 1998. М. , 2000. С.

472. Джерела [ ред. | ред. Код ].

Войтович л. В. 3. 1. Династія рюриковичів. // князівські династії східної європи (кінець ix — початок xvi ст. ): склад, суспільна і політична роль. — львів: інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2000. — 649 с. — isbn 966-02-1683-1.

Історія україни в особах: ix—xviii ст. — к. : видавництво «україна», 1993. — 396 с. Котляр м. Ф. Олег // енциклопедія історії україни: у 10 т. / редкол. : в. А.

Смолій (голова) та ін. ; інститут історії україни нан україни. — к. : наук. Думка, 2010. — т. 7: мл — о. — с. 562. — isbn 978-966-00-1061-1. Котляр м. Ф.

Олег // українська дипломатична енциклопедія: у 2-х т.

/ редкол. : л. В. Губерський (голова) та ін. — к. : знання україни, 2004 — т. 2. — 812 с. — isbn 966-316-045-4. Посилання [ ред. | ред. Код ].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: олег віщий князь олег: нарис про життя та подвиги. Олег, князь київський попередник аскольд дір князь київський 882 912 наступник ігор старий п о р. Правителі україни від найдавніших часів до сучасності. Королівство готів (оюм) острогота (210–250) • хунвіл (250–280) • атал м'який (280–310) • атанерик (поч. 300-х) • ахіульф (310–340) • германаріх (350–375) • витимир (375–376). Антський союз бож (363–375) • ідарізій (vi ст. ) • мезамир (~560 рр. ) • келагаст (vi ст. ) • ардагаст (583–593) • мусокій (592–593) • пірагаст (593–597). Київська русь аскольд (860–882) • дір (860–882) • олег віщий (882–912) • ігор старий (915–945) • ольга свята (945–962) • святослав хоробрий (962–972) • ярополк святославич (972–978) • володимир великий (979–1015) • святополк окаянний (1015–1019) • ярослав мудрий (1019–1054) • ізяслав ярославич (1054–1068) • всеслав чародій (1068–1069) • ізяслав ярославич (1069–1073) • святослав ii ярославич (1073–1076) • ізяслав ярославич (1077–1078) • всеволод ярославич (1078–1093) • святополк ii ізяславич (1093–1113) • володимир мономах (1113–1125) • мстислав великий (1125–1132).

Удільна русь. Київське князівство. Ярополк ii володимирович (1132–1139) • в'ячеслав володимирович (1139) • всеволод ii ольгович (1139–1146) • ігор ii ольгович (1146) • ізяслав ii мстиславич (1146–1149) • юрій долгорукий (1149–1151) • ізяслав ii мстиславич (1151–1154) • ростислав i мстиславич (1154) • ізяслав iii давидович (1154–1155) • юрій долгорукий (1155–1157) • ізяслав iii давидович (1157–1158) • ростислав i мстиславич (1159–1167) • мстислав ii ізяславич (1167–1170) • гліб юрійович (1170–1171) • володимир мстиславич (1171) • михайло юрійович (1171) • роман ростиславич (1171–1173) • всеволод iii велике гніздо (1173) • рюрик ростиславич (1173) • ярослав ii ізяславич (1173–1174) • святослав iii всеволодович (1174) • роман ростиславич (1174–1176) • святослав iii всеволодович (1176–1194) • рюрик ростиславич (1194–1201) • інгвар ярославич (1201–1202) • рюрик ростиславич (1194–1201) • рюрик ростиславич (1201–1204) • роман великий (1204) • ростислав ii рюрикович (1204–1205) • рюрик ростиславич (1205–1206) • всеволод iv чермний (1206–1207) • рюрик ростиславич (1207–1210) • всеволод iv чермний (1210–1212) • інгвар ярославич (1212) • мстислав iii старий (1212–1223) • володимир рюрикович (1223–1234) • ізяслав iv мстиславич (1235–1236) • ярослав iii всеволодович (1236–1238) • михайло всеволодович (1238–1239) • ростислав iii мстиславович (1239) • данило галицький (1239–1241) • михайло всеволодович (1241–1246). Чернігівське князівство. Мстислав хоробрий (1023–1036) • святослав ярославич (1054–1073) • всеволод ярославич (1073–1076) • володимир мономах (1076–1077) • борис в'ячеславич (1077) • всеволод ярославич (1077–1078) • олег гореславич (1078) • володимир мономах (1078–1094) • олег гореславич (1094–1097) • давид святославич (1097–1123) • ярослав святославич (1123–1127) • всеволод ольгович (1127–1139) • володимир давидович (1139–1151) • ізяслав давидович (1151–1154) • святослав ольгович (1154–1155) • ізяслав давидович (1155–1157) • святослав ольгович (1157–1164) • святослав всеволодович (1164–1177) • ярослав всеволодович (1177–1198) • ігор святославич (1198–1202) • олег святославич (1202–1204) • всеволод чермний (1204–1206) • рюрик ростиславич (1210–1214) • всеволод чермний (1214–1215). Переяславське князівство. Всеволод ярославич (1054–1073) • давид святославич (1073–1076) • ростислав всеволодович (1078–1093) • володимир мономах (1094–1113) • святослав володимирович (1113–1114) • ярополк володимирович (1114–1132) • всеволод мстиславич (1132) • юрій долгорукий (1132) • ізяслав мстиславич (1133) • в'ячеслав володимирович (1134) • юрій долгорукий (1134–1135) • андрій добрий (1135–1142) • ізяслав мстиславич (1142–1146) • мстислав ізяславич (1146–1149) • ростислав юрійович (1149–1151) • мстислав ізяславич (1151-1154) • гліб юрійович (1154–1169) • володимир глібович (1169–1187) • ярослав красний (1187–1199) • ярослав всеволодович (1200–1206) • михайло всеволодович (1206) • володимир рюрикович (1206-1213) • володимир всеволодович (1213–1215) • всеволод костянтинович (1227) • святослав всеволодович (1228–1234). Волинське князівство. Всеволод володимирович (987–1013) • святослав ярославич (1013–1054) • ігор ярославич (1054–1057) • ростислав володимирович (1057–1060) • олег гореславич (1074–1077) • ярополк ізяславич (1078–1087) • давид ігорович (1087–1099) • мстислав святополкович (1099) • ярослав святополкович (1100–1118) • роман володимирович (1118–1119) • андрій добрий (1119–1135) • ізяслав мстиславич (1135–1141) • святослав всеволодович (1141–1146) • володимир андрійович (1146–1149) • святополк мстиславич (1149) • ізяслав мстиславич (1149–1151) • святополк мстиславич (1151–1154) • володимир мстиславич (1154–1157) • мстислав ii ізяславич (1157–1170) • святослав мстиславич (1170–1173) • роман великий (1173–1188) • всеволод мстиславич (1188). Галицьке князівство. Ігор василькович (1124–1141) • володимирко володарович (1141–1144) • іван берладник (1144) • володимирко володарович (1144–1153) • ярослав осмомисл (1153–1187) • олег ярославич (1187) • володимир ярославич (1187–1188) • роман великий (1188) • андрій ii (1188–1189) • володимир ярославич (1189–1199).

Галицько-волинське князівство роман великий (1199–1205) • данило галицький (1238–1254).

Королівство руське данило романович (1254–1264) • василько романович (1264–1269) • шварно данилович (1264–1269) • лев i данилович (1269–1301) • юрій i львович (1301–1308) • лев ii юрійович (1308–1323) • андрій юрійович (1308–1323) • юрій ii болеслав (1325–1340) • гедемін (1340–1341) • любарт-дмитро (1340–1349) • казимир iii великий (1349–1370) • людовик угорський (1370–1382) • володислав опольський (1372–1378) • марія i анжуйська (1382–1387) • ядвіга анжуйська (1387–1399) • владислав ii ягайло (1399–1434). Велике князівство руське гедемін (1340–1341) • явнут (1341–1345) • ольгерд (1345–1377) • ягайло (1377–1434) • вітовт великий (1392–1430) • свидригайло ольгердович (1430–1445) • владислав iii варненчик (1434–1444) • казимир iv ягеллончик (1445–1492) • ян i ольбрахт (1492–1501) • олександр ягеллончик (1501–1506) • сигізмунд i старий (1506–1548) • сигізмунд ii август (1548–1572) • генріх валуа (1574–1589) • стефан баторій (1574–1586) • сигізмунд iii ваза (1587-1632) • владислав іі ваза (1632-1648) • ян ii казимир (1648–1668) • міхал корибут вишневецький (1669–1673) • ян iii собеський (1674–1696) • август ii фрідріх (1697-1733) • август iii фрідріх (1733–1763) • станіслав август понятовський (1764–1795). Військо запорозьке. Військо запорозьке низове. Остафій дашкевич (1500–1535) • предслав лянцкоронський (1516–1531) • остафій ружинський (1514–1534) • венжик хмельницький (1534–1536) • дмитро вишневецький (1552–1564) • семен біруля (1568) • андрій лях (1568) • михайло вишневецький (1569–1574) • іван свирговський (1574) • богдан ружинський (1575–1576) • іван підкова (1577–1578) • яків шах (1578) • лук'ян чорнинський (1578) • самійло зборовський (1581–1584) • богдан микошинський (1584) • михайло ружинський (1585) • кирик ружинський (1585) • захар кулага (1585) • лук'ян чорнинський (1586) • богдан микошинський (1586) • захар кулага (1589) • криштоф косинський (1591–1593) • григорій лобода (1593–1594) • богдан микошинський (1594) • северин наливайко (1594–1596) • матвій шаула (1596) • григорій лобода (1596) • криштоф кремпський (1596) • криштоф нечковський (1596) • гнат василевич (1596–1597) • флоріан гедройць (1598) • іван косий (1602–1603) • григорій ізапович (1605–1606) • богдан олевченко (1606) • дмитро барабаш (1617) • михайло скиба (1618) • яків бородавка-нерода (1619–1623) • григорій чорний (1624) • іван сулима (1628–1629) • тарас федорович (1629–1630) • іван сулима (1630–1635) • павло бут (1637–1638) • яків острянин (1638) • дмитро гуня (1638) • карпо півтора-кожуха (1639–1642) • максим гулак (1642–1646). Військо запорозьке городове. Ян бадовський (1572) • самійло кішка (1574–1575) • ян оришевський (1580–1585) • войтих чановицький (1590) • тихін байбуза (1597–1598) • федір полоус (1598) • самійло кішка (1599–1602) • гаврило крутневич (1602) • іван куцкович (1602–1603) • каленик андрієвич (1609–1610) • григорій тискиневич (1610) • петро конашевич-сагайдачний (1614–1622) • оліфер голуб (1622–1623) • богдан конша (1623) • михайло дорошенко (1623–1624) • каленик андрієвич (1624–1625) • федір пирський (1625) • марко жмайло (1625) • михайло дорошенко (1625–1628) • григорій чорний (1628–1630) • тимофій орендаренко (1630–1631) • іван петражицький-кулага (1631–1632) • андрій діденко (1632) • тимофій орендаренко (1632–1633) • василь томиленко (1636–1637) • сава кононович (1637) • ілляш караїмович (1637–1638). Гетьманщина богдан хмельницький (1648–1657) • іван виговський (1657–1659) • юрій хмельницький (1659–1660). Велике князівство руське іван виговський (1658–1659). Руїна.

Правобережна україна. Юрій хмельницький (1660–1663) • павло тетеря (1663–1665) • степан опара (1665) • петро дорошенко (1665–1669) • михайло ханенко (1669–1674) • остап гоголь (1675–1679) • стефан куницький (1683–1684) • андрій могила (1684–1689). Лівобережна україна. Яким сомко (1660–1663) • іван брюховецький (1663–1668) • петро дорошенко (1668–1669) • дем'ян многогрішний (1669–1672) • іван самойлович (1672–1687). Ханська україна. Петро суховій (1665–1668) • петро дорошенко (1669–1676) • юрій хмельницький (1677–1681) • георге дука (1681–1684) • теодор сулименко (1684–1685) • яким самченко (1685) • юрій хмельницький (1685) • степан лозинський (1685–1695) • іван багатий (1696–1698) • петро іваненко (1698–1709) • пилип орлик (1710–1742). Гетьманщина іван мазепа (1687–1709) • іван скоропадський (1708–1722) • павло полуботок (1722–1724) • данило апостол (1727–1734) • кирило розумовський (1750–1764). Українська народна республіка михайло грушевський (1917–1918). Українська держава павло скоропадський (1918). Період директорії.

Українська народна республіка. Володимир винниченко (1918–1919) • симон петлюра (1919–1926). Західноукраїнська народна республіка. Євген петрушевич (1918–1919). Карпатська україна августин волошин (1939). Українська держава ярослав стецько (1941). Україна леонід кравчук (1991–1994) • леонід кучма (1994–2005) • віктор ющенко (2005–2010) • віктор янукович (2010–2014) • олександр турчинов (в. О. ) (2014) • петро порошенко (з 2014). П о р. Київська русь.

Ключові події варязька інтервенція • хрещення русі • любецький з'їзд • розпад київської русі • монгольська навала на русь.

Населення слов’янські: в'ятичі • деревляни • дреговичі • дуліби ( волиняни) • кривичі • поляни • радимичі • сіверяни • словіни • тиверці • уличі • білі хорвати • болохівці; угро-фінські: весь • меря • мурома • чудь; балтські: голядь. Правителі аскольд і дір • олег віщий • ігор старий • ольга свята • святослав хоробрий • ярополк святославич • володимир великий • святополк окаянний • ярослав мудрий • ізяслав ярославич • всеслав чародій • святослав ярославич • всеволод ярославич • святополк ізяславич • володимир мономах • мстислав великий. Основні удільні князівства в xii-xiii ст. Київське князівство • чернігівське князівство • переяславське князівство • новгородська республіка • волинське князівство • галицьке князівство • владимиро-суздальське князівство • смоленське князівство • полоцьке князівство • велике князівство рязанське • турівське князівство. Війни походи русі на візантію • погром хозарського каганату • битва під любечем • битва над бугом • битва на альті • битва на немизі • русько-половецькі війни • битва на калці. Культура язичництво • християнство • архітектура • віче • дружина • дипломатія • руська правда · слово про закон і благодать • повість временних літ • повчання володимира мономаха • слово о полку ігоревім. Економіка гривня (міра ваги) • чернігівська гривня • історія грошей в україні • історія української гривні • монети київської русі • златник • срібляник • куна • різана • вівериця • ногата • безмонетний період • грошовий обіг в україні 14–19 століть • монети київського удільного князівства (1363–1394) • монети сіверського князівства (1380-1393) • монети галицького королівства (1337-1403) • грошик руський • монети новгородської боярської республіки (1420-1505) • монети псковської республіки (1425-1510). Русь • рюрик • рюриковичі.

По запросу «князь олег картинки для презентации» нашлось 44655 фото